НАКАЗОВИЙ, а, е. Який містить у собі наказ; стос. до наказу. - Леонід! Щоб це було востаннє, - в голосі дівчини прохопились наказові нотки. - Навіщо форсити? Ти чуєш? (Гончар, IV, 1960, 60); Звучить наказова, коротка, як постріл, команда: - Старт! (Рад. Укр., 26.ІХ 1962, 3).

^ Наказовий спосіб, грам. - форма дієслова, яка виражає наказ, спонукання, прохання, побажання і т. ін. У сучасних слов'янських мовах розрізняють дійсний, умовний і наказовий способи (Сл. лінгв. терм., 1957, 179).