НАВМИСНИЙ, НАУМИСНИЙ, а, е. Зробл., вчинений з наміром, свідомо; умисний. Все це надзвичайне, таємниче і немов навмисне (Смолич, II, 1958, 13); За зовнішньою стриманістю, навмисною суворістю тону у віршах М. Бажана відчувається палкий романтичний пафос (Іст. укр. літ., II, 1956, 87).