МІЛКИЙ, а, е. 1. Який має невелику глибину. Повище вира Стрий розлився широко, зате й мілкий там брід (Фр., III, 1950, 7); Хома тим часом підкопав глибше свій окоп, який здався йому занадто мілким (Гончар, III, 1959, 362); // у знач. ім. мілке, кого, с. Місце з невеликою глибиною. Шаланда вже зовсім була близько. Вона сунулась носом на берег, хвиля гуркотіла камінням на мілкому (Ю. Янов., II, 1958, 192); // З низькими краями, закраїнами; плоский. - Це ж комусь аж дві мілких дісталися тарілки! (Тич., І, 1957, 294); Мілкі калоші.

2. перен. Який не має істотного значення. Яким мілким видався їй її власний.. суд (Фр., II, 1950, 321); Мілка тема.

@ Сісти (лишитися), як (наче і т. ін.) рак на мілкому - те саме, що Сісти (лишитися), як (наче і т. ін.) рак на мілині (див. мілина). Сів як рак на мілкому (Укр.. присл.., 1955, 300); У тюрмі просидів він недовго, але вийшов з неї, лишившися буквально, як рак на мілкому, без будь-яких перспектив у майбутньому, ні з чим, крім кипучої енергії і волі до життя (Рад. літ-во, 1, 1963, 118).