МУТИТИ, мучу, мутиш, недок., перех., розм. Те саме, що каламутити. Баране, не мути води вовкові! (Номис, 1864, № 1100); [Годвінсон:] Лукавий чоловік. Мутив громаду (Л. Укр., III, 1952, 27); Меткі на вигадки дівчата заводили пісень, що мутили душу Несторові (Горд., II, 1959, 76).