МРЯЧИТИ1, ить, недок. Падати дуже дрібними краплями (про дрібний густий дощ). Дрібен дощ, мов крізь сито, мрячне (Стар., Облога.., 1961, 5); Надворі мрячив набридливий дощ (Добр., Ол. солдатики, 1961, 210); // безос. Надворі мрячило (Збан., Переджнив'я, 1960, 399).


МРЯЧИТИ2, ить, недок., діал. Мріти (див. мріти1). Ледве мрячила вона [шаланда] серед хвиль (Ю. Янов., Вершники, 1939, 25).