МОРИТИ, морю, мориш, недок., перех. 1. рідко. Те саме, що труїти. Морити мух.

2. перен; розм. Доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити. А лікар скрізь ходив з ланцетом... І чванивсь, як людей морив (Котл., І, 1952, 143); - Заперли мене не в хату, а в саж.. Згагою морять (Мирний, III, 1954, 164); - Череду корів мають [дуки], а брата нещасного морять голодом (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 71).

@ Морить (морило) на сон; Сон морить (морив) кого - хтось хоче (хотів) спати. Днинка була сьогодні ясна й тепла, то старого трохи морило на сон (Мак., Вибр., 1954, 197); - Як прийду сюди, так зараз сон і морить, і розбирає. А тітка свариться, що я сплю отут [у садку]... (Коцюб., І, 1955, 461).

3. розм. Дуже стомлювати чимось; знесилювати. Генерал давай їх [селян] утішати,.. що він їх не буде насильною роботою морити (Мирний, І, 1949, 191); - А тільки не думай собі, щоб я тобі дав коні морити (Л. Укр., III, 1952, 554).

4. спец. Тримати деревину у воді, у спеціальному розчині, надаючи їй темного забарвлення та міцності, або фарбувати її морилкою. Використовують для фа-нерування меблів теж дубову фанеру, але її.. морять (Роб. газ., 29.IX 1965, 2); Морити дуб.