МОРЕ, я, с. 1. Частина океану - великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори - Все покину (Шевч., І, 1951, 354); Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра (Л. Укр., І, 1951, 268); Та ось і наша шаланда, її хазяїн уже давно виїхав у море й наловив скумбрії (Ю. Янов., II, 1958, 49); * У порівн. Назустріч котились широкі, як море, степи (Гончар, III, 1959, 173); // Дуже велике озеро з такою водою. Аральське море; Каспійське море;// у знач. присл. морем. По морю. В Канеї ми були лиш кілька годин. А тепер великий переїзд в 48 годин морем (Коцюб., III, 1956, 352).

@ Житейське море див. житейський; З-за моря - здалека, з далеких країн. - Се ми таке для любезних [люб'язних] сватів з-за моря придбали, - каже Наум (Кв.-Осн., II, 1956, 73); Крапля в морі див. крапля; Море по коліна див. коліно; Чекати (ждати) коло (з) моря погоди - даремно на щось розраховувати, надіятися. - Ти почекай. Я буду інженером. Ми ще не так заживемо. - Жди з моря погоди, - відрізала вона коротко (Коцюба, Нові береги, 1959, 311).

2. Дуже велике штучне водоймище. Каховське море; Київське море.

3. чого, перен. Поросла, вкрита чимось велика, безмежна площина. Мов кораблі, комбайни пропливають По морю неозорому пшениці (Рильський, III, 1961,108); І враз поринув парубок у хвильне море трав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 54).

4. чого, перен. Велика кількість чогось. Ярмарок шумів і гув, як буйна зелена діброва. Море сміху, море гомону-гумору (Вас., II, 1959, 190); Тепер внизу, перед очима Столярева, було море облич, піднятих до нього вгору (Смолич, V, 1959, 250).