МОЛОТОК, тка, ч. 1. Ручне знаряддя ударної дії - металевий або дерев'яний брусок, насаджений під прямим кутом на держак. Вулкан-коваль тоді трудився, Зевесу блискавку кував; Уздрів Венеру, затрусився, Із рук і молоток упав (Котл., І, 1952, 207); Він гатив молотком по жалу коси (Чорн., Визвол. земля, 1959, 66); * У порівн. Серце його застукало молотком у груди (Мирний, І, 1954, 63); // Предмет, схожий на це знаряддя. Розшукав [капітан] мідного дверного молотка, обшитого шкірою (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 8); Дерев'яний молоток для гри в крокет.

@ Продавати (продати, спродати, пускати і т, ін.) з молотка - продавати способом прилюдного торгу, з аукціону. Коли всі його картини спродали з молотка, безслідно канув [Рембрандт] десь у єврейських кварталах голландської столиці (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 74).

2. спец. Прилад, пристрій ударної дії. Пневматичні молотки - перфоратори, зберігаючи сили робочого, ворушили напластування[породи] (Досв., Вибр., 1959, 307).

^ Вибійний (відбійний) молоток див. вибійний, відбійний.