МИСТЕЦЬ, тця, ч., заст. Те саме, що митець. Великий мистець був Менандр; ..під його руками каміння німе оживало і мармур неначе аж дихав, і мідь ворушилась, слонова кість і дерево всяке, і глина - усе воскресало у постатях дивних (Дн. Чайка, Тв., 1960, 163); Тільки що Христя намірилася стрибнути, а Кравченко ззаду так її і підхопив під руки, так і зніс на повозку, аж Христя усміхнулася. - О, та ви ж і мистець свого діла! - сказала вона (Мирний, III, 1954, 317).