МЕХАНІКА, и, ж. 1. Наука про механічний рух тіл та про взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Механічні рухи вивчаються в розділі фізики, що називається механікою. Слово "механіка" походить від грецького слова "механе", що означає машина або пристрій (Фізика, І, 1957, 9); Закон механіки говорить, що дія рівна протидії (Ленін, 9, 1949, 39).

Небесна механіка - розділ астрономії, який вивчає рух небесних тіл; самий рух небесних тіл. Закон всесвітнього тяжіння прояснює особливості руху Місяця і планет, які притягуються одне до одного. Ці проблеми вивчає небесна механіка, яка завдяки математичним працям астрономів набула високої досконалості (Наука.., 6, 1964, 50).

2. Галузь техніки, що застосовує закони про рух і сили для розв'язання практичних завдань. - Ми з моїм приятелем-італійцем довго вчились механіки, довго розкидали розумом та роздивлялись, як зроблені дзигарі на баштах (Коцюб., III, 1956, 10): Скільки радощів материнському серцю від того, що він добре вчиться, що вчителі його хвалять, кажуть, що в нього є математичні здібності, а те, що в нього є нахил до всякої механіки, до радіотехніки, це вона й сама знає (Гончар, Тронка, 1963, 86); Будівельна механіка.

3. перен., розм. Складна прихована будова чого-небудь. - Забажаєш пізнати внутрішню структуру, так сказати, механіку твору, потім складники, з яких його скомпоновано (Фр., III, 1950, 36); // Про хитро замаскований учинок, справу. - А начальника лабораторії навіщо заарештували? От уже знайшли кандидатуру. Механіка цієї справи мені цілком ясна, мене саму Малахов взяти не наважився, так на тому начальникові окошилося (Собко, Справа.., 1959, 112).