МАРКІЗ, а, ч. 1. У деяких країнах Західної Європи - дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. Поїхала [графиня] у Рим, кажуть, Та десь опинилась, Та з маркізом якимсь голим, Кажуть, одружилась (Шевч., II, 1953, 159); До Лізи підходить Амедей Фінке.., вдягнений в чудовий костюм маркіза XVIII сторіччя, в напудреній перуці, з шпагою на стегні (Коч., II, 1956, 175).

2. іст. Те саме, що маркграф.