Тлумачний словник української мови
ЛІЛІЯ, ї, ж. (Lilium). Цибулинна рослина родини лілійних з прямим стеблом і великими, форми дзвона, білими або яскраво забарвленими квітками; вирощується як декоративна. Своїми великими різнокольоровими дуже пахучими квітами лілії прикрашають квітники (Озелен. колг. села, 1955, 228); * У порівн. В садах кохалися, цвіли, Неначе лілії, дівчата (Шевч., II, 1953, 33); // перен. Про кого- чи що-небудь, кольором або ніжністю схоже на квітку цієї рослини. - Марія, Марія, дівчина чиста, лілія біла.., зламана, сплямлена, ваша лілія (Л. Укр., III, 1952, 576).
Водяна лілія (Nутрhаеа L.) - те саме, що латаття. Далекі озера манили до себе.. блакиттю своїх плес і ніжністю білосніжних водяних лілій (Збан., Переджнив'я, 1960, 441).