ЛІКВІДУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. 1. Припиняти діяльність (закладу, підприємства, установи тощо). - Ліквідували його установу як непотрібну (Довж., II, 1959, 96); // Доводити що-небудь до кінця з метою позбутися чогось, розрахуватися з ким-, чим-небудь і т. ін. Спочатку наполовину, а потім і зовсім прийдеться ліквідувати діло [про квартиру] (Л. Укр., V, 1956, 377).

2. Припиняти існування, знищувати що-небудь; позбуватися, усувати. - Я не хотіла вас образити, - почала було Сахно, прагнучи ліквідувати прикрий інцидент (Смолич, І, 1958, 76); Соціалістичний лад уже ліквідчував економічні основи протилежності між містом і селом (Нариси з діалектології... 1955, 15); // Фізично знищувати кого-небудь; убивати. [Лариса:] Справа ж ходить не про те, .. кого з нас раніше ліквідують (Мик.. І, 1957, 251).