КУРДЮК, а, ч. Жирове відкладення біля хвоста у деяких порід овець. * У порівн. Чорна, збита, як баранячий курдюк, борода вся в рудих лишаях (Тют., Вир. 1964, 483); // Уживається як лайливе слово.- Ти куди прешся, баранячий курдюк? - закричав він та накинувся на Тимка (Тют., Вир, 1964, 364).