Тлумачний словник української мови
КУРИ, ей, мн. Загальна назва свійських птахів родини курячих; курки й півні. Гафійка сиділа на призьбі за хатою. Біля ніг її кружились кури (Коцюб., II, 1955, 19); - Почекай, курей погодую та проведу тебе трошки (Шиян, Переможці, 1950, 36); // М'ясо цих птахів; курятина. Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (Котл., І, 1952, 91).
@ Грошей [і] кури не клюють у кого - дуже багато грошей у когось. В нього [Созоненка] грошей кури не клюють (Стельмах, II, 1962, 355); [І] кури загребуть кого - загине безслідно хто-небудь. Курям на сміх - про що-небудь явно безглузде.