КРЕДИТОР, а, ч. Той, хто надає кредит (у 1 знач.); позикодавець. Князь сів, щоб на дозвіллі розібрати численні рахунки своїх кредиторів (Л. Укр., III, 1952, 511); Така вже звичка була у пана ховатися від своїх кредиторів (Кач., II, 1958, 492); Майно, яким відають державні установи.., не може бути повернене на задоволення кредиторів (Цив. кодекс УРСР, 1950, 7).