КРАДІЖКА, и, ж. 1. Те саме, що крадіж. Пшептинський.. кричав, совався до їх з кулаками, винуючи їх у недавній крадіжці сусідських коней (Н.-Лев., І, 1956, 214); Суд.. визнав Явдоху.. винною в крадіжці зерна з громадського гамазею (Донч., III, 1956, 14).

2. Украдені речі. Безневинних б'ють, а він собі нишком крадіжку поживе та й сміється потайно (Мирний, І, 1949, 262); - Витрусили крадіжку, а вона, бач, ще й невинна! - викрикувала кума (Л. Янов., І, 1959, 48).