КОМІК, а, ч. 1. Актор, який виконує комічні ролі. Заведено говорити про Саксаганського як про актора-коміка (Рильський, III, 1956, 339); Я був визнаний надзвичайним коміком, і навіть сам директор гімназії потис мені після спектаклю руку і порадив іти на сцену (Смолич, Театр.., 1940. 14).

2. перен., розм. Той, хто має здібність розвеселяти когось, викликати сміх. Омелько вважав себе за надзвичайного коміка, і не раз увесь клас сміявся з його витівок (Донч., Ю. Васюта, 1950, 9); - Ох і комік! - сплеснула в долоні Катря і кинулась до Павла та й ну куйовдити йому чуприну (Кучер, Трудна любов, 1960, 311).

3. заст. Автор комедій.