КОМУНІЗМ, у, ч. 1. Вища суспільно-економічна формація, що приходить на зміну капіталізмові й грунтується на усуспільненні засобів виробництва; має два ступені розвитку: соціалізм і власне комунізм - безкласове суспільство, у якому здійснюється принцип: «від кожного - за його здібностями, кожному - за його потребами». Комунізм є найвищий ступінь розвитку соціалізму, коли люди працюють з усвідомлення необхідності працювати на загальну користь (Ленін, 30, 1951, 178); Революція іде, І скрізь ми Бачимо її всесвітню путь, - Всі шляхи ведуть до комунізму. Всі дороги в комунізм ведуть! (Криж., Під зорями.., 1950, 139).

2. Створена Марксом, Енгельсом і Леніним унаслідок глибокого вивчення об'єктивних законів розвитку суспільства наукова теорія й тактика пролетарської революції та побудови комуністичного суспільства. Ідеї комунізму захоплюють серця трудящих і перетворюють світ (Ком. Укр., 10, 1959, 9).

^ Воєнний комунізм див. воєнний; Науковий комунізм - те саме, що комунізм 2; Первісний комунізм - суспільний докласовий лад первісної родової общини, при якому була спільна власність на засоби й продукти виробництва; Утопічний комунізм - домарксистське вчення про соціалістичну перебудову суспільства, яке грунтувалося не на пізнанні законів розвитку суспільства, а на мріях про ідеальне суспільство.