КОЛІР, льору, ч. 1. Світловий тон чого-небудь; забарвлення. З шиї.. звисало важке глиняне намисто різних яскравих кольорів (Л. Укр., III, 1952, 712); Оксані - радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір (Головко, І, 1957, 106); * Образно. Боротьба йде не тільки на макро-арені, де політичні кольори досить чітко визначені, а й на мікро-арені людських душ (Вітч., 4, 1964, 151).

2. перев. мн., перен. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва і т. ін. Громада розписувала темними кольорами панів (Мирний, І, 1949, 378).