КОЛОМИЙКА, и, ж. 1. Українська народна пісенька типу частівки. З гори на гору, з поточна в поточок - пурха коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпають крильця... (Коцюб., II, 1955, 314); На тих машинах кількадесятеро хлопців і дівчат сидять та коломийки співають (Жур., Опов., 1956, 193).

2. Український гуцульський масовий танець, основною фігурою якого є замкнене коло. Хороводи, метелиці, гопаки, козаки, коломийки, гуцулки, різні сюжетні танці.. разом з новими танцями складають основу хореографічного мистецтва і в наш час (Мист., 4, 1962, 20); * Образно. Ватра з радості лиже чорний котел, в якому сироватка гуля коломийки (Коцюб., II, 1955, 326).