Тлумачний словник української мови
КОГУТ, когута, ч., діал. 1. Півень. В курнику запіяв когут (Фр., VII, 1951, 9); На всіх кінцях Гори вже іржуть коні, реве худоба, співають когути (Скл., Святослав, 1959, 304).
2. Тетеря (див. тетеря).
3. Китиця з півнячого пір'я на капелюсі.- У нас, знаєте, носять на кресанях дорогі угорські когути (Федьк.,. II, 1960, 29).