КОВАЛИХА, и, ж., розм. Дружина коваля. А мені, каже, розказувала про се покійна ковалиха Оксана (Кв.-Осн., II, 1956, 119); - Прийміть на роботу,- попросився Михайлик і чемно віддав чолом ковалеві й білявенькій цікавій ковалисі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 289).