КОВАЛЕНКО, а, ч., розм. Син коваля. Ой ніхто ж так не заграє, як той коваленко (Сл. Гр.); Гуп-дзень, гуп-дзень. Рано-пораненьку, Б'є-кує цілий день Бравий коваленко (Нех., Казки.., 1958, 76).