КОБЗА, и, ж. Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент. Сидить козак на могилі, На кобзі грає-виграває. Жалібно співає (Укр.. думи.., 1955, 38); Максима аж підмиває попросити, щоб дід що-небудь заграв па кобзі (Стельмах, І, 1962, 239); * Образно. Гомоніла твоя [Шевченкова] кобза Гучною струною, В кожнім серці одбивалась Чистою луною (Л. Укр., І, 1951, 24).