КИРИЛИЦЯ, і, ж. Одна з двох абеток старослов'янської мови, що лягла в основу давньоруського ( а згодом російського, українського та білоруського) алфавіту. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти - кирилицю і глаголицю (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 499); Буквами звичайно називають знаки письма фонетичного типу (напр., кирилиця, глаголиця, сучасне російське, українське і білоруське письмо) (Сл. лінгв. терм., 1957, 22).