КВАПЛИВО. Присл. до квапливий 1, 2. Тільки де-не-де діди вигрівалися на сонці, сидячи на призьбі, та молодиці квапливо бігли по воду (Коцюб., І, 1955, 198); - Ми затримуємо людей, - квапливо вимовила молода жінка (Жур., Звич. турботи, 1960, 42).