КАШКЕТ, а, ч. Чоловічий головний убір із козирком. Застьобував [Рудий] свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами ..та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (Коцюб., І, 1955, 138); Він, кашляючи, підвівся, взяв кашкет, пішов до дверей (Шиян, Баланда, 1957, 59).

Заломлювати (заломити) кашкета див. заломлювати.