КАШЕЛЬ, шлю, ч. Судорожні, напружені видихи з хрипінням і шумом. Івась аж посинів від натуги; кашель піднімав високо його груди, виправляв тіло, підкидав, скручував (Мирний, І, 1954, 310); Кашель клекотів у нього в грудях, як лавина у вулкані, довго і грізно (Довж., Зач. Десна, 1957, 464); Кашель являє собою рефлекторно-захисний акт, завдяки якому організм звільняється від сторонніх частинок або харкотиння, що скупчилося в бронхах (Заг. догляд за хворими, 1957, 97); // розм. Хвороба, що супроводиться цими явищами. Я почуваю себе непогано, хоч часом кашель вертається (Коцюб., III, 1956, 409).

@ Заходитися (зайтися) кашлем див. заходитися2.