КАТЕГОРИЧНИЙ, а, е. Безумовний, рішучий. Наливайко, не чекаючи, звелів: - Давай по другому, надбав пороху! - За брамою почули той категоричний наказ (Ле, Наливайко, 1957, 281); Прийшов до категоричного висновку (Збан., Єдина, 1959, 138); Не менш істотною є категорична заборона давати дітям алкогольні напої (Шк. гігієна, 1954, 56); // Який не допускає заперечень. [Бережний:] Мої заступники не зуміли виконати моїх категоричних директив (Мик., І, 1957, 387).

^ Категоричне судження, лог.- безумовне судження. Категоричним судженням називається таке судження, в якому в безумовній формі відображається факт наявності чи відсутності зв'язку між предметом і ознакою (Логіка, 1953, 57).