КАРЕЛИ, ів, мн. (одн. карел, а, ч.; карелка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Карельської АРСР. На півночі й північному сході вони [венеди] потім стикалися з окремими угро-фінськими племенами - предками естонців, фіннів, карелів, мордви, марі та інших народів (Іст. СРСР, І, 1957, 23); За Югом, за молодшим сином, особливо сильною була туга старої карелки (Шиян, Переможці, 1950, 6).