Тлумачний словник української мови
КАПЕЛЮХА, и, ж., розм. Тепла зимова шапка; вушанка. Іде зима проти літа у кожусі і червоних чоботях, в капелюсі (Чуб., I, 1872, 13); Іде моя «Мура», у моїй кожушині, у повстяках та в кролячій капелюсі (Вишня, І, 1956, 78); На ньому - пошарпаний сіряк і капелюха (Мам., Тв., 1962, 472).