КАПЕЛЮХ, а, ч. 1. Жіночий або чоловічий головний убір із фетру, соломи тощо; бриль. [Голохвостий:] Я почеплю їй на голову.. капелюха з білими стрічками (Н.-Лев., II, 1956, 500); Целя.. в білім солом'янім капелюсі з широкими крисами.. спішила на пошту (Фр., II, 1950, 306); На голові в нього був чорний капелюх з зеленим пером (Смолич, II, 1958, 8).

Знімати (зняти) капелюх див. знімати.

2. розм., рідко. Те саме, що капелюха. На голові його був масивний довгошерстий капелюх (Ряб., Золототисячник, 1948, 25).