КАМІННЯ, я, с. Збірн. до камінь 2, 6. Разом з піском хвиля викидала з дна моря на берег каміння (Коцюб., І, 1955, 391); Ідучи вулицею, Іван спотикався об каміння (Чорн., Визвол. земля, 1959, 30); Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: .. на пальцях скілька перснів з дорогим камінням (Л. Укр., III, 1952, 177); Коштовне каміння.