КАЛ, у, ч. 1. Рештки перетравленої їжі, що їх викидає кишечник назовні. При заразних кишкових захворюваннях збудники виділяються через нижню частину кишечника, тобто з калом, при черевному тифі - ще й через сечу (Підручник дезинф., 1953, 36).

2. розм. Бруд, болото, грязь. Земля взялась од крові калом (Котл., І, 1952, 227); Ноги у їх [них] були чорні, в калу, як і ноги їх скотини (Мирний, І, 1954, 318).