КАЗИТИСЯ, кажуся, казишся, недок. 1. Впадати в лють; скаженіти, шаленіти, біситися. Пан кричав, казився (Фр., X, 1954, 288); - Пам'ятаю, німці геть казилися, розшукуючи якогось «Івана Івановича» (Ю. Янов., І, 1954, 114); * Образно. Казилась хуртовина (Коп., Вибр., 1948, 213).

2. розм. Пустувати, жирувати (у 1 знач.). Попереду, біля червоної корогви, казились п'яненькі молодиці і стара баба: танцювали, вибивали тропака і крутились із парубками (Стор., І, 1957, 360).

@ Казитися з жиру - коверзувати, дуріти з розкошів. Багатирі, дуки гуляють-бенкетують! З жиру не знають, що робити, та казяться! (Мирний, III, 1954, 92).