КАБАН, а, ч. 1. Самець свині (звичайно кастрований).- Ускочив у двір чийсь кабан (Н.-Лев., II, 1956, 274); Гмиря.. крекнув та й пішов до багаття на городі, де сини смалили кабана (Головко, II, 1957, 338); * У порівн. За богами [царем і царицею] - панства, панства В серебрі та златі! Мов кабани годовані - Пикаті, пузаті!.. (Шевч., І, 1951, 247).

2. Дика свиня; вепр. В бору плодились кабани. Ведмідь і сарна прудконога (Щог., Поезії, 1958, 359); Кабан - звір небезпечний, вбити його дуже важко (Знання.., З, 1967, 28); * У порівн. Зробився Турн наш біснуватим, Реве, як ранений кабан (Котл., І, 1952, 257).