ЗІРОНЬКА, и, ж. Пестл. до зірка 1, 3-5. Діло було літом - от не згадаю, у середу чи в четвер,- саме як закотилось сонечко та зійшла вечірня зіронька (Вовчок, VI, 1956, 275); Налипав сніжок до брів, Цілував у губи. На долоню упаде Зіронька й розтане (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 137); * У порівн. Багато бачив я країв, Та отчий дім з тополею, Мов зіронька, мені світив... (Нех., Чудесний сад, 1962, 85); // Пестливе звертання до людини. [Ярослав:] Зіронька моя! Де ти була, чим бавилась, дитино? (Коч., П'єси, 1951, 30);

@ Од зіроньки до зіроньки - з вечора до ранку. Росла в наймах, виростала, 3 сиротою покохалась. Неборак як голуб з нею, З безталанною своєю, Од зіроньки до зіроньки Сидять собі у вдівоньки (Шевч., II, 1963, 60).