ЗНЕОХОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗНЕОХОТИТИ, очу, отиш, док., перех., розм. Позбавляти кого-небудь якогось бажання, прагнення до чого-небудь. Українські викладачі намагалися викладати незрозумілою церковною мовою, знеохочуючи своїх слухачів і до науки і до української культури (Фр., XVI, 1955, 144); Поки що переписуюся з товаришками з семінарії. Бачу, що вони невтомні трудівниці в дусі любові і правди,- і виднокруг душі прояснюється. Негідне поступовання [поступування] тутешніх не знеохотить мене, з дороги своєї не зійду (У. Кравч., Вибр., 1958, 316).