ЗНАДОБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. знадобляться; док. Виявитися, стати потрібним, необхідним; пригодитися. Чую я - не спиться щось моєму парубкові: то сіно перевертає, то зітхає, далі й вийшов.- Чи не піти б і мені з ним? Може, знадоблюсь для сторожі (Вовчок, І, 1955, 74); Від холодних вітрів крижані позвисали бурульки. Вперше тоді знадобились оселі (Зеров, Вибр., 1966, 302); Іванко узяв собі найкращого коня. І як тепер він знадобився (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122); // безос. - За мене, пане воєводо, не знадобиться червоніти нікому (Стар., Облога.., 1961, 26).