ЗЛЮКА, и, ч. і ж., розм. Дуже зла, сердита людина. [Олеся:] Яка я безсердечна, яка черства, яка злюка!.. (Кроп., II, 1958, 326); Часом сердячись, мама починала, мов по книзі, вичитувати всі мої недоліки: був я й плюгавий і миршавий.., непоштивий і злюка, неслух і взагалі лиха личина (Збан., Доля, 1951, 230).