ЗЛОЧИННИЦЯ, і, ж. Жін. до злочинець. Припавши головою до поручат, ридає, все на світі загубивши, присуджена до кари злочинниця... (Гр., І, 1963, 401); Хай заб'є її Корж, злочинницю й зрадницю, що забула свій обов'язок задля ворога, людолова!.. (Тулуб, Людолови, I, 1957, 333).