ЗЛОВМИСНИЙ, а, е. 1. Який має злі наміри. [Норма:] Ти сприймав життя як подарунок долі: подарунок, що ні до чого не зобов'язує. Коли ж те саме життя пред'явило тобі рахунок, ти, наче зловмисний неплатник, утік до Європи (Галан, І, 1960, 445).

2. Який здійснюється із злим наміром. - Ваше превосходительство,- почав Петров, - я випадково довідався про існування таємного, заснованого із зловмисними цілями товариства в місті Києві (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 427).