ЗЕНІТНИЙ, а, е. 1. Стос. до зеніту.

2. Признач. для стрільби по повітряних цілях. Слідом за вогнями прожекторів вдарила зенітна артилерія (Кучер, Чорноморці, 1956, 30); // Створюваний зенітною артилерією. Зенітна канонада.