ЗГОРІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до згоріти; // у знач. прикм. [Міріам:] Вода боронить від вогню живого, згорілу ж хату дарма поливати. (Л. Укр., II, 1951, 113); Так і залишився один бік вулиці згорілий, а другий - цілісінький (Ю. Янов., II, 1954, 34).