ЗБЕНТЕЖЕННЯ, я, с. Стан душевного неспокою, хвилювання, збудження, занепокоєння. За хвилину дівчинка вже бігла до нас.- Ну, що? - питала її Алла Михайлівна, забувши про своє збентеження (Л. Укр., III, 1952, 613); Марина почервоніла, збентежилася, хотіла приховати своє збентеження і від того почервоніла ще більше (Собко, Зор. крила, 1950, 221).