ЗБАГАЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до збагатити. Збагачений війною. Вельможний пан гетьман Задумав при спокою Поставить богу храм (Фр., ХIII, 1954, 274).

2. у знач. прикм., спец. З підвищеним вмістом корисних речовин. Збагачена руда з високим вмістом заліза називається концентратом (Гірн. пром.., 1957, 60); Залежно від співвідношення бензину і повітря горюча суміш може бути: бідною, збідненою, нормальною, збагаченою і багатою (Автомоб., 1957, 73).