ЗАСПОКІЙЛИВИЙ, а, е. Який заглушує, розвіює неспокій, тривогу, хвилювання, тугу і т. ін. Те, що мати не питала нічого, гнітило Тамару, і вона заплакала. - Не плач, - почувся заспокійливий материн голос (Хижняк, Тамара, 1959, 76); Раптом усі побачили, що старі ходики, які протягом багатьох років сповнювали кімнату рівномірним заспокійливим цоканням, мовчать (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 231); // у знач. ім. заспокійливе, вого. с. Те, що заспокоює біль (про ліки).