ЗАПОВЗЯТЛИВИЙ, а, е. 1. Те саме, що завзятий. Гнат мені подобався: розсудливий і зовні спокійний, а в душі заповзятливий, кипучий (Грим., Подробиці.., 1956, 61).

2. Який має практичну кмітливість, здатність активно діяти; ініціативний. Заповзятливі люди користувались відсутністю достатнього числа навчальних закладів і влаштовували в себе дома приватні пансіони, в які приймали дітей для виховання і навчання (Іст. СРСР, II, 1957, 74); Завадка мусив визнати, що сьогоднішня молодь куди спритніша й заповзятливіша, ніж колись (Вільде, Сестри.., 1958, 149).