ЗАПАЛЮВАЛЬНИЙ, а, е. Який служить для запалювання (у 1 знач.). З гранатами, гвинтівками і запалювальною сумішшю бійці взводу управління займають оборону (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 534); Охрім Бандура вставляв у свій кулемет все нові й нові стрічки з бронебійними й запалювальними кулями (Кучер, Чорноморці, 1956, 129).

^ Запалювальна бомба, військ. -бомба, признач. для запалювання чого-небудь. Горіло передмістя, підпалене запалювальними бомбами, що ними ворог обстрілював мирні житла (Кочура, Зол. грамота, 1960, 151).